Історичні згадки про
Трускавець сягають у глибоку давнину Галичини –
західної частини колись великої і могутньої, на
той час, високо культурної Київської Русі. Наша
розповідь – не історія Трускавця, а лише коротке
знайомство з минулим і сучасним.
Найдавніша і досить цікава історична згадка про
Трускавець – це угода продажу Іваном Коритко
братам Гнату з Тустановичів і Андрію із Любенич у
1471 році прав на вічну аренду Трускавця. Ось коли
відбулась приватизація у вигляді оренди. Вже на
той час було що орендувати у Трускавці, бо це край
солеварень. І саме з видобуванням солі пов’язана
історія розвитку Трускавця. Недарма ж деякі
історики вважають, що назва Трускавець походить
від литовської назви солі “друска”.
Подивіться
слайдшоу
 Майже через чотириста років в
архівних матеріалах 1841 року згадуються нові
орендатори Трускавця – Франц Бленк і священник
Гнат Облочинський. Що тільки не орендували на той
час: солеварні, нафтові та озокеритні копальні,
сірку, свинець, цинкові руди. Чого тільки не мала
трускавецька земля. А чи все зникло? Звичайно, ні.
Коли скінчились прибутки від надр, Дрогобицьке
камеральне управління у 1827 р., побачивши, що
назріває інший бізнес, дало розпорядження:
прибудувати до колиби нове приміщення для
купелей. Так перетворився край солеварів у
курорт Трускавець.
Першим курортним лікарем-дослідником був Антон
Машек. Уже тоді розпочалося наукове вивчення
мінеральних джерел, хімічного складу води.
Пріоритет належить Теодору Торосевичу –
львівському хіміку-аптекарю давнього
вірменського роду Торосевичів, які у давнину
поселилися на Галичині, у Станіславі. Саме Теодор
Торосевич у 1836 році уперше опублікував свої
дослідження про трускавецькі мінеральні води і,
звичайно ж, описав склад нафтової води, якій
пізніше дали назву “Нафтуся”.
 Минали
роки. Змінювалися володарі у Трускавці. У 1911 році
новим господарем курорту стає повітовий
маршалок пан Раймонд Ярош. Він власне очолив
спілку, яка дала гарантію, що буде належно і
успішно керувати Трускавцем. І дійсно, з цих
часів починається “європеїзація” Трускавця.
Будується залізна дорога з вокзалом, що
забезпечило зручне сполучення зі Львовом,
Віднем, Варшавою. На зміну гасовим лампам прийшло
електричне освітлення. Модернізуються
водолікарні, запроваджуються новітні засоби
лікування, будуються нові вілли, створюється у
прекрасній архітектурній споруді клуб
“Товариський”. На той час Трускавець був
найкращим польським курортом. У 1931 році тут
мешкало біля 3000 осіб, а на відпочинок приїздило –
до 15000 на рік.
 Наступні 50 років Трускавець був
радянським, або, як його тоді називали, Всесоюзна
оздоровниця. За ці роки збудовано висотні
санаторії, нові бювети мінеральних вод, нові
свердловини “Нафтусі”. Відбувалась
інтенсифікація розвитку Трускавця. Побувати у
Трускавці стало престижним. Розпався Союз, але не
розпався Трускавець.
Трускавець у кінці
двадцятого століття – це один з найбільших у
світі бальнеологічних курортів, куди щомісяця
з’їжджаються на відпочинок і лікування біля 15
тисяч курортників з різних країн. Щодня
півтисячі приїздить і півтисячі від’їздить.
Уявляєте, скільки зустрічей і проводів.
Подивіться
слайдшоу |
